Розподільна властивість множення

Прокинувшись вранці, Марічка побачила на підлозі якийсь дивний апарат, що блимав різнокольоровими лампочками. Вона пригадала, що Петрик вчора довго вовтузився зі своїми електродеталями, казав, що у нього з’явилася геніальна ідея.

Тож Марічка підбігла до Петрикового ліжка й почала тормосити сплячого Петрика.

-  Петрику, вставай! Що це таке?

-  А, це? – потягуючись, відповів Петрик. – Це я вчора машину множення зробив. Хочеш, перевіримо, як вона працює? Що це в тебе на тумбочці?

Марічка взяла з тумбочки два яблука і простягнула Петрикові. Петрик взяв ці яблука, відчинив дверцята своєї чудо-машини і запхав яблука всередину.

-  На скільки будемо множити? – спитав він Марічку.

-  Давай на 5. – відповіла вона.

Петрик набрав на цифровій клавіатурі, розміщеній біля дверцят машини, цифру 5 і натиснув кнопку «Пуск». Машина загуділа, заблимала своїми різнокольоровими кнопками, але через хвилину замовкла, а на індикаторі засвітилося слово «Готово!» Петрик відчинив дверцята машини і відчинив звідти вже не 2, а 10 яблук!

-  Клас! – вигукнула Марічка.

-  Слухай, у мене є ідея! – сказав Петрик. – Мені вчора в щоденник наш злий математик Прибулець одиницю поставив. Поки батьки її не бачили, давай помножимо її на 10!

-  Давай! – відповіла Марічка. Петрик запхав щоденник у свою машину, зачинив дверцята і набрав на цифровій клавіатурі число 10.

На цей  раз машина працювала довше. Коли ж вона закінчила роботу й на індикаторі засвітилося «Готово», діти мерщій кинулися заглядати в щоденник.

-  Ой! – скрикнув Петрик, вхопившись за голову. В щоденнику замість очікуваної десятки стояла вже не одна, а десять одиниць!

-  Що робити? Батьки мене вб’ють! – вигукнув Петрик. На очі йому навернулися сльози.

-  Не плач, Петрику. – сказала Марічка. – Хочеш, я навчу тебе розподільної властивості множення?

Марічка взяла з тумбочки два апельсини і три банани.

-  Як ти думаєш, скільки фруктів ми отримаємо, якщо помножимо їх на 6?

-  Не знаю, - сказав Петрик. – я, власне, вчора за це й отримав одиницю. Мені треба було розкрити дужки у виразі 6(2А+3Б), а я не зумів. Ненавиджу математику!

-  Заспокойся, - сказала Марічка. – Нам допоможе твоя машина. 2А – це два апельсини, а 3Б – три банани. Тепер покладемо їх разом у машину і натиснемо число 6.

Цього разу машина працювала ще довше. Коли ж вона скінчила роботу, то Марічка витягнула з машини 12 апельсинів і 18 бананів.

-  Я зрозумів! – вигукнув Петрик. – 2*6=12, а 3*6=18, тобто кожен з доданків, що були в дужках, треба було помножити на 6!

Усміхнений Петрик написав на папері формулу:

6(2А+3Б)= 6*2А+6*3Б=12А+18Б.

-  Тепер я зможу виправити свою одиницю! Я люблю математику! – вигукнув він, і почав чистити від шкірки банан, готуючись його з’їсти.